Вимирання чоловіків, здатних убити мамонта

Вимирання чоловіків, здатних убити мамонта

Природний відбір серед населення проходить так, що в останні роки багато з тих, хто був відмінно адаптований «бити мамонта» - загинули у війнах. Я умовно назвала тих, хто загинув насамперед, чоловіками, які швидко загоряються на протистояння. Протилежністю цим чоловікам, вважаю, часто є люди, схильні до боягузтва і в меншій мірі схильні до впливу своїх емоцій, щоб «вбити мамонта». Вони частіше використовують стратегію «біжи і ховайся».


Це може бути частиною природного "плану, щоб залишилися жити ті, у кого найвища виживаність. Зокрема, не буде бажаючих «вбити мамонта», значить, не буде і бажаючих йти воювати.

Інша справа, що є ще й жіноча половина населення, яка відчуває дискомфорт від того, що доводиться виконувати чоловічі функції. А якщо їх не виконувати, то рівень життя буде гіршим. Раніше було більше чоловіків, поруч з якими можна просто бути жінкою. І жінок не втішить той факт, що так потрібно для виживання, що це результат дії природного відбору.

Іншим побічним ефектом такого природного відбору стало те, що у добре пристосованих людей з'явилося багато страхів. З одного боку, це пов'язано з тим, що вони вибирають стратегію «біжи», а вона вже сама по собі передбачає активацію страху. З іншого боку, в скарбничку страхів додається ще й така функція страху, як здатність викликати сильні переживання, які жодна інша емоція викликати не може.

Ці дуже сильні почуття виконують найважливішу роль - вони сприяють поверненню людині сенсу життя, її наповненості і, в кінцевому підсумку, допомагають відчувати себе не високоінтелектуальним комп'ютером, а живою людиною. Поки людина не відчуває себе, не відчуває нічого, вона починає боятися померти, і страх смерті виступає на перший план. Ще б пак! Як же не боятися померти, якщо ти і «не живеш» в емоційному плані. Страшно вмирати при такому розкладі, коли ще не встиг пожити, пережити сильні почуття.

Останнім часом до мене на прийом почали приходити багато чоловіків зі страхами захворіти і вмирати довго і болісно. На мій погляд, причина такого роду внутрішніх конфліктів якраз в активізації цих двох моментів, які я описала вище. Тож тема «мамонтів» дуже актуальна, незважаючи на те, що вони вже й вимерли.:)

Виходом, я вважаю, є відкопування своїх почуттів і навчання життя з ними в дружбі, а не у війні та ігноруванні.