А чи справжній Джокер?

А чи справжній Джокер?

У кінотеатрах при повних залах закінчується прокат американського психологічного трилера «Джокер». Несподівано високі рейтинги фільму і ажіотаж серед глядацької аудиторії не дає нам право залишити без рецензії на нього колонку кінокритика нашого журналу. Двома словами сюжет кінострічки є версією історії життя чи не головного суперлиходія Джокера, з яким глядач вже не раз зустрічався під час перегляду екранізацій коміксів кіновсесвіту DC. Нагадаємо, що саме Джокер є головним антагоністом улюбленчика публіки - супергероя Бетмена.


Проте «Джокер» не схожий ні на одну екранізацію коміксів. Він взагалі ні на що не схожий. У нім немає ні феєричних спецефектів, ні запаморочливих трюків, ні масштабних батальних сцен, ні іскрометного гумору, ні костюмів, що запам'ятовуються, ні виразного музичного ряду. У чому ж тоді феномен популярності цієї психологічної драми у глядацької аудиторії і у критиків? «Джокер» - поза всяким сумнівом монофільм одного актора. Хоакин Фенікс, що зіграв головну роль в цій напруженій психологічній драмі, з перших кадрів захоплює глядача своєю грою, упевнено і ненав'язливо утримуючи фокус уваги на собі усіх 122 хвилини хронометражу фільму. І, якщо це не Оскар за головну чоловічу роль, то Оскарівський комітет сміливо можна розпускати за некомпетентність!

Проте той факт, що три попередні актори, що зіграли Джокера у більше ранніх фільмах про суперлиходія, - Джек Николсон, Хіт Леджер і Джаред Літо - мають зі своєму арсеналі оскарівські статуетки(Леджер, до речі, саме за роль Джокера), вселяє надію, що і Хоакин без неї не залишиться. Тим паче, що фільм «Джокер» вже отримав головний приз 76-го Венеціанського кінофестивалю - «Золотого лева».

Ми, звичайно, пам'ятаємо Хоакина Фенікса по ролі римського імператора Коммода в «Гладіаторові», по недавніх роботах у фільмах «Брати Систерс», «Не хвилюйся, він далеко не піде», «Марія Магдалина», «Ірраціональна людина», «Вона» і так далі. При цьому, раніше актор не одного разу відмовлявся від ролей в супергероїчних фільмах: в 2012 році - від ролі Халка в «Месниках», а в 2016 році - від головної ролі в «Докторові Стрендже». Також актор вже тричі номінувався на Оскар: за роль другого плану в «Гладіаторові», за головну роль у біографічній драмі «Перейти рису» і за головну роль в драмі «Майстер». Проте роль Артура Флека в «Джокері» ризикнемо назвати вершиною в його творчій кар'єрі, що стояла йому, до речі, чималих жертв. Адже акторові для ролі Джокера довелося за місяць(!) схуднути на 24 кілограми, і у фільмі він буквально грає своїми кістками. З іншого боку, в інтерв'ю Хоакинг признається, що від такого різкого схуднення буквально божеволієш, що поза сумнівом допомогло йому ефективніше увійти до образу. Ще один козир Хоакина - сміх Джокера. Це насправді щось особливе і запам'ятовується. Адже він і лякає, і зачаровує одночасно.

Режисер фільму Тодд Філиппс признається, що натхненням для його «Джокера» стали фільми Мартіна Скорсезе «Таксист», «Бешенный Бик» і «Король комедії». Помітимо, що в усіх перерахованих кінострічках, як і в «Джокері» грав метр Голлівуду - Роберт де Ниро.


Голосують за цю драму не лише професійні критики, але і глядачі своїми гаманцями. При загальному бюджеті в 55 млн. дол. «Джокер» вже зібрав більше 700 млн. дол., і це при тому, що прокат ще не закінчений. А в Казахстані - в місті Алмати - навіть з'явився мурал із зображенням суперлиходія і Хоакина Фенікса.

Так чому в заголовку статті ми говоримо про те, що Джокер не справжній? Щоб відповісти на це питання, ми вимушені дозволити собі декілька спойлерів. По-перше, кілька разів за фільм глядач стає свідком того, що цілі шматки показаного на екрані виявляються усього лише фантазією Артура, і відбуваються лише в його голові. Це наштовхує на думку, що увесь сюжет цілком, у тому числі і образ Джокера, і його дії - не більше, ніж вигадка людини, що страждає психологічним розладом.

По-друге, у фільмі ми зустрічаємо ще дитиною майбутнього Бетмена - Брюса Уейна. А з коміксів і фільмів про цього супергероя ми знаємо, що його антагоніст Джокер був приблизно одного віку з самим Бетменом. Отже, Артур Флек, якому у фільмі 30 років, просто за віком не може бути тим самим Джокером, якого ми знаємо з кінопостановок коміксів. Тому правдоподібнішою здається широко обговорювана в мережі версія про те, що Артур стане в майбутньому натхненником справжнього суперлиходія, який доки таке ж хлопченя, як Брюс Уейн.

Режисер фільму Тодд Філиппс в інтерв'ю всіляко підтримує цю неоднозначність і пропонує глядачеві просто насолоджуватися припущеннями, ніяким чином не обіцяючи при цьому продовження, що підтверджує також відсутність вже традиційної для екранізацій коміксів сцени після титрів. Адже «Джокер» - це не стільки історія суперлиходія, скільки драма окремо взятої людини, яку перейти на «темну» сторону змушує байдужість і жорстокість навколишніх і навіть найближчих йому людей. «Джокер» - це деяка проекція на те, як іноді парадоксально ми народжуємо собі кумирів, руйнуючи все навколо себе, і не замислюючись, що народиться після тотального бунту і сумбурної некерованої революції. «Джокер» - це привід замислитися кожному з нас про нашу соціальну поведінку. Адже кожен з нас для навколишніх людей може стати як цілим творчим Всесвітом, так і агресором, здатним зламати людину, штовхаючи на найнепередбачуваніші і абсурдніші вчинки.