Коли з'явилися перші серіали і чому опера - мильна?

Коли з'явилися перші серіали і чому опера - мильна?

Як тільки з'явилося кіно, так відразу ж почалися перші серіали. Ті ж короткометражки з Чарлі Чапліним або Максом Линдером — що вони, як не серіали? Але коли радіотрансляція охопила велику частину території США, в поняття "серіал" додалася комерційна складова.


Мало було створити хорошу програму, потрібно було ще зацікавити спонсорів. До 1940 року 90% від усього денного комерційного ефіру складали "послідовні драматичні постановочні програми", що створюються з розрахунком саме на жіночу аудиторію, на домогосподарок. Чому ж ці серіали (поки радіосеріали) назвали "мильними операми"?

Назва "soap opera", т. е. "мильна опера", з'явилося ще в 1930-х роках, тому що основна реклама в цих серіалах була від фірм Palmolive, Colgate і Procter&Gamble. Реклама мила, миючих засобів і тому подібного. Хазяйка зайнята на кухні, а паралельно слухає цікаву для неї радіопередачу, чергову серію захоплюючих пригод, або події з життя когось багатого і знаменитого, або страждання з життя простих американських мільйонерів, у яких, як відомо, дуже часто бувають перли крейда. І взагалі — все ж знають, що багаті теж плачуть.

Пройшов час, до реклами миючих засобів додалася реклама автомобілів для жінок, нових моделей одягу і іншого, а назва залишилася.

Першою мильною оперою на ТБ була постановка "Далекий пагорб" ("Faraway Hill"), що йшла в 1946 році на першому в США комерційному ТБ каналі DuMont Television Network. Серії транслювалися з жовтня по грудень 1946 року. Яких-небудь кадрів серіалу не збереглося, відеозапис на плівку став доступний тільки в 1947 році, вже після закінчення серіалу. Усі серії показували в прямому ефірі, кожен випуск коштував приблизно $ 300. Канал DuMont не витримав конкуренції і припинив мовлення в 1956 році, але залишився в історії розвитку телебачення Америки.

На початку 1950-х "мильні опери" стали основним продуктом мереж телебачення США в денний час. Правда, з часом загальна назва серіалів почала асоціюватися у багатьох глядачів з програмами для некультурної, малоосвіченої аудиторії, для домогосподарок.

Простенькі серіали, такі як "Я люблю Люсі" (1951 − 1957 рік), перемежалися з детективними вестернами, такими як "Димок із ствола" (Gunsmoke), для дітей була "Лесси" (з 1954 по 1973 рік), а для любителів детективів виходила "Перрі Мэйсон" (первинний серіал йшов з 1957 по 1966 рік, а в 90-і було дознято продовження з тими ж акторами).

Для любителів музики був, наприклад, "American Bandstand" — йшов з 1952 по 1989 рік (!), а для любителів комедії положень йшло "Шоу Донни Рид" (The Donna Reed Show) — з 1958 по 1966 рік.

Для "Димку із ствола" я не привів час початку і кінця серіалу. Річ у тому, що він починався на радіо як класична "soap opera" — багатосерійна радіопостановка почалася в 1952 році; а з 1955 по 1975 рік, впродовж 20 років йшов телесеріал. Було випущено 635 серій. Тільки детективний серіал з розслідуваннями поліції "Закон і порядок" зумів порівнятися з ним в 2010 році, але тільки за часом в телеефірі, а не по кількості серій. Зрозуміло, що порівняння йшло у своїй категорії — "детективний серіал", класика "мила" тривала набагато довше.

У квітні 1956 року на американському телебаченні з'явився серіал "Як обертається світ" ("As the World Turns"), а завершальна його серія вийшла в 2009 році. Ось вже воістину, цей серіал — яскравий представник розвитку телевізійних технологій. Спочатку він виходив на екран в прямому ефірі. З 1967 року він пішов в записи, нарешті — став кольоровим. При цьому майже весь цей час актриса Хелен Вагнер грала героїню цього серіалу Ненсі Хьюз. Кожен буденний день цілих 54 роки підряд!

Хелен Вагнер потрапила в Книгу рекордів Гіннесу як актриса, що довше за усіх виконувала одну і ту ж роль в одному і тому ж серіалі.

Найтриваліша мильна опера — "Дороговказне світло" (Guiding Light). У 1930-і на радіо була запущена "мильна опера" "Дороговказне світло", що йшла аж до 1950 року. Потім її перевели в телевізійний формат і вона виходила з 1952 року аж до 2009 року. Було знято 18262 серії, загальною тривалістю 236.430 хвилин, або 3940.5 годин (якщо вважати в днях, то більше напівроку безперервного показу). Рекорд зафіксований в Книзі рекордів Гіннесу.

Мильні опери можна оцінювати по-різному. Але у будь-якому випадку, вони — зліпок часу, в якому вони знімалися, безцінна інформація для нащадків про те, як жили і як мислили люди багато десятиліть тому.