Чому невідоме в математиці прийнято означати буквою Х?

Чому невідоме в математиці прийнято означати буквою Х?

Завдяки математиці символ «Х» міцно асоціюється у багатьох людей з чимось таємничим і загадковим. Це недивно, адже за правилами цариці наук так прийнято означати деяку невідому величину, яку необхідно знайти. Сьогодні не існує однозначної відповіді про природу походження цього математичного символу, проте є декілька гіпотез, автори яких намагаються пояснити цю загадку.

Історія появи в математиці букви X

Уперше вирішив означати невідоме число буквеним символом ще в III столітті відомий математик з Александрії - Діофант. У його системі альфа з рисою означала одиницю, бета двійку і так далі. З(йота) він починав рахувати десятки, а з P(ро) сотні. Завершувала числовий ряд 27-а буква Т(сампи), яка означала 900. При цьому наступній букві сигмі кінцевої свого числа не дісталося, тому Діофант визнав логічним використати саме її в якості символу невідомого числа.

Версія №1 «Арабська»

Арабська група народів прославилася багатьма науковими відкриттями, серед яких осібно стоять досягнення в області математики. Як вважається, саме в країнах Близького Сходу були створені рівняння і десяткові дроби, місцеві учені навчилися витягати корені і придумали термін «алгебра», який дослівно перекладається як «вчення про стосунки, перестановки і рішення».

Поява алгебри пов'язана з діяльністю талановитого вихідця з Хорезма Аль-Хорезми, який вивчав способи рішення математичних рівнянь. У своїх працях дослідник описував хід думок словами, не використовуючи цифрових і буквених символів для позначення формул. Якщо зустрічалися невідомі величини він їх записував як «шиї», що по-арабськи означає якась річ. Цьому слову в місцевій мові відповідав знак Х. Після завоювання арабами Піренейського півострова починається процес культурної інтеграції з місцевим населенням. Серед безлічі книг іспанці перевели твори Аль-Хорезми. У європейському варіанті невідоме написали як xei. Для більшої зручності запису формул позначення скоротили до однієї першої букви і вийшло «Х».


Версія №2 «Європейська»

Продовжив справу александрійського вченого Діофанту француз Франсуа Виет(1540-1603), що став основоположником символічної алгебри. Він ввів в науковий обіг буквені символи для написання величин. Ряд гласних букв(a, I, o, u, e) для відомих, а приголосні для невідомих(c, b, d, f).

Звичні нам сьогодні позначення — букви початку латинського алфавіту як відомі величини(a, b, c, d) і останні букви як невідомі(x, y, z) уперше спожив в XVII столітті відомий французький мислитель Рене Декарт(1596-1660), який стояв у витоків аналітичної геометрії.

У його праці «Геометрія», який був опублікований в 1637 році і є єдиним, присвяченим виключно математиці, автор згадує запозичений у іспанців символ «Х». Французькою мовою він вимовлявся «кс» і іменувався «ікс». Оскільки невідома величина у більшості математичних виразів одна, найчастіше вживали саме «Х», що дозволило цьому символу обійти за популярністю інші.

Над символом невідомості прямо або побічно попрацювали учені різних країн і епох. Діофант і Вієт запропонували принцип буквеного позначення цифр. Цієї ж думки дійшов арабський математик Аль-Хорезми, а після перекладу його книг іспанцями в XI столітті європейці отримали позначення «Х». У XVII столітті його ввів в широкий науковий обіг Р. Декарт.

Схожі матеріали