Спекотлива пустеля — нічого живого навкруги. Але варто з'явитися ковточку води, і життя пробуджується. Вічна мерзлота — і тут, серед холоду і крижаного вітру, зустрічаються живі острівці.

Адже ці пустки займають значну територію земної суші: на жаркі пустелі доводиться близько чверті твердої поверхні нашої планети, льодовики тримають в крижаному полоні біля сьомої частини твердої поверхні.

Оазисом називають острівець рослинності в пустелі, який знаходиться поблизу природної водойми. Як правило, такі водойми живляться грунтовими водами. Розміри оазису варіюють від площі невеликого ставка до міста.

У Антарктиді оазиси займають біля одного відсотка площі. Перший оазис був відкритий на початку двадцятого століття експедицією Скотта і дістав назву Суха Долина.

У 1939 році німецька експедиція фотографувала з повітря ландшафт Антарктиди і виявила в прибережній смузі в районі Землі Королеви Мод оазис з множиною озер. На честь пілота його назвали оазисом Ширмахера. Фахівці припускають, що озера утворилися в результаті підвищеної геотермальної активності.

Оазис тягнеться в довжину на 25 − 30 км, його ширина близько трьох кілометрів. Вода в озерах прісна, глибина їх до 30 метрів. Середньорічна температура складає біля мінус десяти градусів. В результаті створилися цілком відповідні умови для життя.

Рослинність є присутньою, але мізерна — лише мохи і лишайники. З тварин тут мешкають пінгвіни і деякі види морських птахів. Нині на території оазису базуються дві антарктичні станції.

Як відомо, найбільша пустеля Землі — пустеля Сахара. Вона займає майже третину території Африки. У перекладі з арабського Цукру означає "пустеля". Місцеві жителі величають її Велика пустеля, Море без води, Земля страху і спраги.

Як свідчать археологічні і історичні дослідження, ще за часів зародження людської цивілізації(епоха середнього голоцену) через Сахару проходив торговий шлях, який діяв до середини двадцятого століття.

Шлях туди і назад в мирні часи складав майже півтора роки. Іноді в караванах налічувалося до десяти тисяч верблюдів. Під час переходів вперед, в оазиси, посилали за водою гінців.

З півдня Африки везли на північ золото, сіль, рабів, слонову кістку, страусине пір'я, коштовні камені і інші товари. З північних міст Африки товари потрапляли на Близький Схід, а звідти і в Європу.

Найбільший оазис Сахари — Гельша д'Аршей, відомий людям ще з глибокої старовини. Саме тут археологи відшукали наскальні малюнки епохи середнього голоцену. Оазис розташований в розломі плато, що захищає його від піщаних бурь.

Озеро, навколо якого з'явився оазис, має однойменну назву, що в перекладі означає "чиста вода". Правда, в наші дні назва не відповідає зовнішньому вигляду водойми — вода в нім темна і запах має неприємний. Щодня сюди на водопій приходить близько сотні верблюдів, що і сприяє забрудненню озера. Рівень води підтримується за рахунок підземних джерел.

У водах озера буйствують водорості, якими годуються численні жаби. Тут також є риба і навіть зустрічаються нільські крокодили.

На території Марокко є вмираючий оазис Зиз, озера, що живлять його, і нечисленні річки пересихають. У найбільш жаркий час грунт прогрівається до 70 − 80 градусів. У останні десятиліття тут почастішали піщані бурі, також сприяючі загибелі оазису.

У лівійській частині Сахари знаходиться оазис з солоними озерами — Умм-Аль-Маа, що в перекладі з арабського означає "матір води". Деякі з озер періодично пересихають.

Славиться буйною рослинністю оазис Тимма, що знаходиться на території Нігера. Він розташований біля підніжжя гір Лепеха. Пам'ятка цієї місцевості — водоспад, який називають "Перлиною півночі". Місцеві жителі вирощують тут фінікові пальми, апельсинові і гранатові дерева, овочі. На зимівлю прилітають з Європи птаха, зустрічаються кочівні стада слонів і жирафів.

Цікавий оазис "Мертвий ліс", який знаходиться в пустелі Намиб, розташованій уздовж західного узбережжя Африки. Сотні років назад тут протікала річка Чаучай, з часом пісок поглинув її, дерева висохли, і від них залишилися лише голі чорні скелети, обпалені сонцем. Фахівці вважають, що їм не менше 900 років.

Потрапити в це мертве царство можна, пройшовши пішки близько трьох кілометрів від національного парку Намиб. Серед помаранчевих дюн химерні остови дерев виглядають дуже ефектно — немов інопланетні пейзажі з'являються перед мандрівником.

Красивий оазис є в Китаї на території пустелі Гобі, назвали його Юзяцюань("Молодий місяць"). Таку назву оазис дістав за форму озера. Навкруги багато зелені, розташовуються житлові будівлі і буддійський храм. У озері водиться риба, прилітають птахи.

Оазис знаходиться всього в семи кілометрах від міста Дуньхуан, біля якого протікає річка. На цій річці в середині минулого століття побудували греблю, яка стала причиною здрібніння озера. Нині уряд Китаю вживає заходи по порятунку оазису.

Не можна не обмовитися про романтичний оазис Хуакачина. В наші дні він є невеликим поселенням на південному заході Перу, яке виникло навколо природного озера, оточеного пальмами.

Згідно однієї з легенд, в тих пустинних місцях жила в ув'язненні індіанська принцеса. Під час втечі дівчина викупалася в невеликій водоймі, яка незабаром перетворилася на озеро, а мантія принцеси обернулася дюнами, які захищали озеро від піщаних бурь. Місцеві жителі вірять, що принцеса досі живе там в образі водяної діви.

В наші дні оазис став місцем туризму. В якості розважальної програми туристам пропонується катання по піску і поїздки по дюнах на Багти, легких джипах.

Як говорять екологи, в останні десятиліття кількість оазисів скорочується, і виною тому нерідко виступає людина.