Що робити зі свіжозібраними грибами? Варимо, смажимо, паримо

Що робити зі свіжозібраними грибами? Варимо, смажимо, паримо

Як обробити свіжозібрані гриби відразу ж після того, як пришли з лісу, я вже розповідав. А зараз — про те, що ж можна зробити з того, що вийшов за підсумками обробки.


Звичайно, після того, як відсортували, почистили, помили і відварили, з неповного десятилітрового пластикового відра різної збірної грибної дрібниці в друшляку залишилося не так вже і багато. Але і малою крихтою назвати цей залишок якось не обертається мова. Майже два літри відварених грибів і півлітра концентрованого грибного бульйону. Дуже навіть нічого для декількох грибних рецептів.


Спершу беремо півлітрову банку концентрованого грибного бульйону і розбавляємо його. У пропорції один до шести. На 0,5 літра бульйону — 3 літри чистої холодної води. Відповідно, знадобиться нам каструля літрів на 5. Вливаємо в неї концентрат, розводимо водою, розмішуємо, ставимо на плиту. Закипить рідина, додаємо туди відварені гриби, очищену і порізану дрібними кубиками картоплю.

Грибів на суп беремо півлітра. Один до одного в пропорції з концентратом. А картопля на три з половиною літри рідини. Вистачить штук шість. Не найбільших, але і не дрібниці. Середніх.

Як рідину після додавання в неї грибів і картоплі закипить повторно, вогонь збавили, закрили каструлю кришкою і залишили її на якийсь час. А самі займемося зажаркой.

Чистимо дві цибулини, які шаткуємо півкільцями. Наливаємо на вже заздалегідь розігріту сковорідку рослинну олію.

Увага! Олії — не шкодувати. Гриби його "люблять" і "беруть"(вбирають в себе) — багато.

Тому олія повинна покривати дно сковорідки суцільним, як мінімум міліметровим шаром. Як воно розжариться, викладаємо в сковорідку пошинкованний лук і, помішуючи, починаємо його обсмажувати.


Поки цей процес йде, чистимо пару морквин, трьом їх на великій терці і додаємо до лука, що вже став золотистим. Ще хвилин 5 − 7, не забуваючи помішувати, чаклуємо із сковорідкою. А як час вийшов — все, зажарка готова.

Не відключаючи вогонь, половину з того, що у нас лежить на сковороді, перекладаємо в каструльку. Оскільки в супі зайва олія абсолютно не потрібна, беремо або спеціальну ложку, з дірочками, або користуємося звичайною, але, набравши в неї зажарку, не квапимося, а, притуливши до стінки сковороди, трохи нахиляємо і чекаємо декілька секунд, даючи стекти надлишкам олії. Тільки після цього викладаємо вміст ложки в каструльку.

Як переклали лук, що пасерували, і моркву, присолюємо вже майже готове блюдо, даємо покипіти йому ще декілька хвилин і. Можна розливати грибний суп по тарілках. У кожну з яких — столову ложку нежирної сметани. А вже її — припорошити згори дрібно порубаною зеленню.

Правда, розливати суп з каструлі по порційних тарілках ще рано. Не тому, що він не готовий. Не до того доки. Половина обжарювання — на сковорідці. А окрім неї у нас залишилися ще півтора літри відварених грибів.

Половину з них беремо, додаємо в сковорідку, до лука і моркви, плюсом з десяток горошинок чорного перцю і продовжуємо обсмажувати вже всі разом. Але недовго. Хвилин 7 − 10. Після чого виливаємо на сковорідку грамів сто нежирної сметани, перемішуємо, збавляємо вогонь до мінімуму, закриваємо кришкою і залишаємо гаситися ще чверть години.

Поки гриби, тушковані в сметані, доходять до готовності, прийшов час зайнятися тим, що залишилося від того, що на самому початку відварили. Це — приблизно ¾ літрової банки. Грамів 700 − 750. Хоча "залишилося" — це чисто теоретично. Грибну ікру можна готувати паралельно і першому блюду, і другому.

Як тільки відварені гриби остигнули, прокрутили їх через м'ясорубку. Можна, звичайно, скористатися і блендером, але мені старий, добрий, ще бабусин агрегат подобається значно більше. Може, консерватизм це чистої води і ретроградство, що заперечує технічний прогрес, але, як на мій смак, подрібнені в м'ясорубці гриби виходять і воздушнее, і пишніше. А найголовніше — смачніше.


Загалом, прокрутили гриби через м'ясорубку і — на сковорідку їх з розігрітою рослинною олією. Туди ж ріжемо три-чотири свіжі помідорчики, додаємо пару зубчиків дрібно порізаного часнику і усю цю суміш, помішуючи, обсмажуємо на середньому вогні до тих пір, поки помідори не "розійдуться". Т. е. залишаться від них такі тоненькі червоні шкурочки. Їх із сковорідки — геть, а її саму можна знімати з вогню. Але краще — просто вимкнути плиту, а ікра нехай коштує, доходить під кришкою. Зайве тепло їй не завадить.

Ось і увесь кулінарний процес. По підсумку якого у нас на плиті стоять і обід, і вечеря, і сніданок.

Так-так, сніданок. Звичайно, ніхто не забороняє їсти грибну ікру і в якості гарячого другого блюда. Наприклад, на вечерю. Але краще, як вона холонутиме, перекласти її в скляну банку, закрити кришкою і — в холодильничек. А уранці — заварив чайку, відрізував шматок сірого хліба, намазав його олією, поверх якої, — грибної ікри.

І ось це усе. Та вприкусочку під гарячий солодкий чай. Вже куди краще за традиційний бутерброд. Хто його знає, що на м'ясокомбінаті в ту ковбасу напхали. А тут — натуральний білок. Що перешкоджають отлoжeнию холестерину лецитини. Плюс гліцериди жирних кислот, ліпоїди, фосфатиди. І інша, інша.

Не-ет, бутерброд ні в яке порівняння не йде з грибною ікрою. А якщо хто не вірить, так приїжджайте. Спробуєте, зацените карельський натуральний продукт. Тільки поквапитеся. Скільки там у нас по підсумку ікри вийшло? Майже літрова банка. На тиждень повинно вистачити. Якщо, звичайно, помічники на гучне плямкання і апетитний запах смачної їжі не набіжать.


Ну, а набіжать, так теж нічого страшного. Приїдете, разом в ліс сходимо. За грибами. Потрібно ж колись ту теорію, що я тут старанно розписав, і на практиці закріпити?.