Розповідь про пологи від Айсберг (ELEGIA)

Розповідь про пологи від Айсберг (ELEGIA)

Я думала, що щастя - це коли у тебе все добре. Але зараз тільки розумію, що щастя - це коли щаслива твоя дитина.


Вареньку я чекала дуже нетерпляче! Все рахувала дні, тижні, місяці. Штурмувала дитячі магазини, облаштовувала дитячу вже з п 'ятого місяця... А сходити на курси підготовки до пологів часу якось не знайшлося. І даремно.


На 36 тижні, 14 січня, визначили нас в ОММ з гестозом. Пообіцяли, що через 10 днів знімуть набряки, малюк вже буде доношений і можна буде народжувати, поки знову не набрякла! Але, під крапельницями, уколами і зорким поглядом медперсоналу я доходила до 40-го тижня. А ляль чомусь не хотів з 'являтися, сподобалося мабуть їй! Вирішили викликати гелем. Рано вранці провели всі потрібні маніпуляції і відправили спати і чекати сутички. А я злякалася, раптом сутички прийдуть, а я сплю (дурочка)! Так і прочекала весь день. І вже хотіла заснути, але не тут-то було!

О 20:00 Варюша вирішила, що вже пора і мамі здатися. І чарівним чином через 30 хвилин я опинилася в родовій. Першим відчуттям було не біль, а холод! Грела лише одна думка про швидку зустріч з донькою. Прийшов лікар, оглянув і зробив висновок, що народжу я не раніше ранку. Ця фраза була вбивчою для мене! Я почала нити і просити знеболююче, на що мені ласкаво відповіли, що зарано, потрібно почекати до 23:00, інакше сутички можуть припинитися. На це їм у відповідь у мене відійшли води. Відразу притягли КТГ, бррр! Ремені тиснули жахливо, мені весь час хотілося їх зірвати! І ось нарешті до мене прийшла анестезіолог. Дуже миловидна жінка, але жахливо повільна (а може, це у них трюк такий, щоб народжувати веселіше було). Поставила мені купу запитань, пояснила як, куди і навіщо будуть ставити наркоз, дала розписатися (я навіть не пам 'ятаю, що підписувала) і пішла геть!Тут акушери вирішили нанести візит, подивилися мене, подивилися один на одного і засмучували, що я народжу через годину! А я всього три години в пологах була! Як так вийшло - сама не розумію, напевно, Варенька в мене така нетерпляча! Решту зараз вже смутно пам 'ятаю! Сутички, потуги, крики, сльози, клятвені обіцянки, що більше ніколи не буде цьому повторення! Дивно, але зараз жодного спогаду про біль! Пам 'ятаю, просили дихати як собачка, і я зламала голову, згадуючи, як дихають собачки! Зате зараз з посмішкою дивлюся на собачок, яке щастя що вони так дихають, їм напевно легше народжувати!

І ось з такими роздумами я майже не помітила, як вже в 00:20 на моїх грудях з 'явилося щось мокре, тепле, м' яке і надзвичайно рідне! Ура! Варенька, ми разом! І в цей радісний момент вривається анестезіолог з наркозом, який так і не став в нагоді!

Потім провели всі необхідні процедури і залишили нас одних! Варю поклали погрітися, а я, віддихавшись, почала судорожно набирати номер чоловіка! З трубки на мене звалилася така буря емоцій, якої не було за весь період пологів! Купа питань і слова подяки. Відзвітувавши, що вага 3920, зріст 52 см, і донька повна копія тата, ми побажали один одному на добраніч. А нас з Варенькою перевели в післяпологову палату.

Так 10 лютого 2005 року з "явився новий чоловік! Мій чоловічок! Що чекає на нього? Як складеться його життя? Я поки не знаю.

І зараз мій ляль тихо посапує в ліжечку! Він щасливий і спокійний, а значить спокійна мама! І нехай це щастя триває вічно...