Привіт, малюк!16 березня 2006 р. Четвер. Ранок.

Привіт, малюк!16 березня 2006 р. Четвер. Ранок.

коли- Мам. Ма-ам! Прокидайся! Тато обіцяв відвезти нас!


- Ма-а-ма! Ти чуєш? Він тебе будить! І я щосили штовхаю тебе в правий бік. Прокидайся! Ти ж казала, що ми поїдемо туди, де ми будемо разом.


Хоча... Ми ж і так разом. І мені тут добре. Не розумію, як ще можна бути разом?

Мабуть, мама не все мені розповідає. Ну їй видніше - вона ж мене любить.

16 березня. День. Патологія 27 пологового будинку.

Мама ходить цілий день по всяких кабінетах, сказала, що здає якісь аналізи. Напевно дуже корисні і важливі.

17 березня, п 'ятниця.

Схоже, що мамі тут нудно. Та ще й спати незручно - вона крутиться постійно з одного боку на інший.


18 березня, субота.

Приходив тато. Мама мало не розплакалася. Напевно, дуже сильно скучила...

19 березня, неділя.

Схоже, що сумують тут всі. Цілий день сидять і телевізор дивляться. А що ще робити - на вулицю не випускають, а шкода - я за свіжим повітрям вже скучив.

20 березня, понеділок.

Мама ходила на якусь процедуру. Каже, що палички якісь поставили і якщо до вечора нічого не зміниться - значить, даремно поставили...

Очевидно, так і сталося. Ну, у всякому разі я змін не помітив, але чомусь я цьому навіть радий.


21 березня, вівторок.

Йшли з мамою коридором, зустріли свого лікаря. Вона щось сказала мамі, і мама розплакалася. Ну що ж це таке! Чому маму до сліз доводите, тітка-лікар!?

- Мамо! Я копаю її в правий бік.

Виявляється, тітка-лікар сказала, що якщо якась шийка не підготується, то доведеться різати животик.

Це ще навіщо?! Ой-йо! Мама схоже цього дуже не хоче!


22 березня, середа.

Мама сказала, що краще б вдома залишилися ще на тиждень... Ну ось, а що виявляється можна було залишитися? Е-ех, але, схоже, нас звідси вже не відпустять...

23 березня, четвер.

Цілий день нічого не відбувається. Мама то спить, то їсть. До чого б це затишшя? А тітка-лікар, схоже, просто пожартувала... Ну і жарти!

24 березня, п 'ятниця. 11.00


Маму відправили на якусь процедуру. Тепер вона лежить на своєму ліжку вже близько двох годин і не встає.

- Знову штовхаю її в бік.

Мама сказала, що якийсь гель ввели. Щось із тієї ж серії, що й палички. Точніше для тієї ж мети. Пам 'ятається, від паличок нічого не змінилося...

Що? Від гелю у всіх все змінюється? Ма-ма-чка...

15.00


Мама нарешті встала з ліжка.

Що відбувається? Куди, куди йде вода?

- Мамо?

Мама гладить мене через животик... Значить все добре, я спокійний... ну майже...

16.00 Родове відділення.

Щось мені тут вже не так комфортно. Схоже, що і мамі теж не по собі - вона то ходить, то лягає...

18.00

Знову якісь штуки на живіт ліплять! Що ви там перевіряєте? Та тут я, тут!

20.00

Що зі мною відбувається? Як же страшно і боляче! Дуже боляче! Мамусю, я сподіваюся, що тобі зараз набагато легше!

22.00

Що за невідома сила тягне мене кудись? Мамо, ти ж сказала, що ми будемо разом... Зараз я цього хочу, як ніколи!

Здається... у мене вже немає сил навіть мислити...

22.30

Ох ти! Привіт всім! А ось і я!

А ось і моя... МАМО! Тепер я розумію, як це бути разом по-іншому!

Мама посміхається, і знову у неї котяться сльози...

Як же і мені хочеться виплеснути емоції і закричати! Давай вже, мамо, заспокойся і дай тепер мені поплакати!

Мама витирає сльози і каже мені:

- Привіт, малюк!

PS: Народився я вагою 3570 гр, 54 см зростом. Назвали мене Романом!