А за вікном пахло влітку... Розповідь про народження доньки

А за вікном пахло влітку... Розповідь про народження доньки

Розповідь про вагітність читайте тут: Одне маленьке щастя

 Зараз вже здається, що все це було давно... А тоді, влітку 2008, все тільки починалося! На вулиці прекрасна погода, сонце світило дуже яскраво, стояла червнева спека! Хочеться засмагати, вбирати всім тілом кожен промінчик сонця, який доторкається до моєї шкіри, купатися в річці, ходити в ліс... Але, моїй куклі вже 39 тиждень.Вівторок, 17 червня 2008


Прийшла на черговий прийом до гінеколога. Мила, усміхнена і молода Анастасія Олександрівна Сорокіна прийняла мене, як завжди, привітно. Зважили, поміряли живіт, пожартували... і вирішили відправити на підготовку до пологів у пологовий будинок. Боязнь, почуття страху... Видали напрямок і придуманий трохи діагноз: гестоз, підвищений тиск...

Приїхала додому, витопили лазню, почала збирати речі: плавки, 3 рушники (банний, для обличчя, для ніг), умивальне приладдя, бритвений верстат і дзеркало, сланці, склянка, чашку, ложку, вовняні шкарпетки, книгу, кип 'ятильник, зелений чай, прокладки, іплікатор "Кузнєцова", обмінну карту, поліс, паспорт, родовий сертифікат

Середа, 18 червня 2008

Необхідно було приїхати до 9:00. Раніше встала, обвела поглядом кімнату - наступного разу я вже повернуся сюди з донькою. Чоловік вже на роботі, тому в лікарню мене повезе тато. Сіли в машину, ремінь безпеки абияк застібнувся, їмо... Лісок, ворота, залишаємо машину, йдемо до приймального відділення, телефонуємо в дзвінок...

Двері відкрила зайнята санітарка, взяла документи, сказала роздягатися повністю, видала мені сорочку, халат, постільну білизну і рушники, все, в чому приїхала, треба було зібрати в мішок і здати. У моїй котомці вовняні шкарпетки виявилися зайвими, я їх відправила назад з татом, сказавши при цьому номер палати - 105, для мене щасливе число 5. Сиджу чекаю в коридорчику, через деякий час за прийшла практикантка Олена, як потім виявилося, ми вчилися в одній школі, ми сіли за стіл в приймальному відділення і почали заповнювати "анкету" і документ про те, що вступаю під "патронаж" Клуцьких Н.І., що я їй повністю довіряю і не проти її медичного втручання в разі Потім прийшла медсестра Олена Валеріївна, мене зважила, подивилася живіт і попросила Лену відвести мене в палату і все розповісти.

Перші враження непогані, але почуття самотності в незнайомому місці мене не покидало, більше того, хотілося додому, були думки: навіщо я сюди приїхала?

105 палата перебувала на першому поверсі, вікно виходило на ліс, у кімнаті було світло, крім мого ліжка стояло ще одне ліжко, тут же був умивальник, дві тумбочки. В принципі чисто, склопакет з москітною сіткою - на ніч можна вікно відкритим залишити, ліжко не на пружинах, а на рейках - мені подобається, влаштувалася, сиджу, чекаю... Ніхто до мене не заходив хвилин 30, скоро обід, пора на розвідку!


У холі стояв телевізор, але його можна дивитися тільки з 16:00 до 20:00, на стінах штучна зелень, вид з вікна на Центральну міську лікарню... Тут прохолодніше, ніж у палаті, дівчата сидять, всі з величезними животами, мені мій живіт здається найменшим серед усіх, за розмовами зрозуміла, що вони тут вже давно, чекають, коли прийде гель, щоб прискорити пологи, додому не відпускають. Лена сказала, що на обід всіх пройдуть і покличуть, а ще мене буде дивитися на кріслі головний лікар, і будуть робити УЗД серця моїй малютці, і тут (на посту) вона дала мені вітамін Е і панангін. Дівчата в холі мені здалися не дуже веселими, і я пішла в палату 104, там жили Марина та Ірина. У Маринки було багато журналів і книги, вона займалася дихальною гімнастикою і тут лежала на 31 тижні - слабка плацента. Ірина виявилося дуже милим, добрим чоловічком, у неї діагноз гестоз, набряки сильні, тиск, вона була на 39 тижні в даний момент лежала під крапельницею - Магнезія. Олена мене покликала на УЗД.

Лягла на кушетку, оголила живіт, до нього приробили проводочки з присосками і ввімкнули апарат, при кожному ворушенні треба було натискати кнопку на ручці з проводом, що знаходиться у мене в руці. Лежу, Лена сидить поруч, раптом, як апарат почне видавати звук кінського топоту, я спочатку злякалася, а потім Олена пояснила, що так працює сердечко моєї дочки, я почала сміятися... Потім час, що залишився, музику слухала, там потрібно було витримати на спині 20 хвилин, втомилася...

Повернулася в палату, а там жінка сидить - 38 років, новенька - Наталя. Вона за другою дитиною приїхала, поки на збереженні - 34 тиждень, родові шляхи готові, а у дитини ще легкі не до кінця сформувалися, вона свою дитину лагідно називала Стьопка...

Через деякий час нас покликали на обід. Дали нам суп - суп з перлових круп, круп, вийшла каша те-то горе наше... Навіть їсти не стала, на друге пюре з котлетою (але на мене не розраховували), а з напоїв - компот. Якось пообідавши компотом, вирушила в палату, через деякий час покликали на огляд...

Перший огляд в пологовому будинку, це було щось, тут зі мною не стали розсусолювати, все робилося швидко, навіть посміхатися було ніколи... Ніна Іванівна прийшла якась розсерджена (до таких людей краще не потрапляти). Сказали поворухнутися, швидше лягти на крісло, розсунути ноги, намазали марганцівкою або йодом, неважливо,.. а потім мені світло було не милим, здавалося, що підлогу руки засунули. Я заплакала, а на мене ще й накричали: "Як народжувати - то зібралася!!!" Потім я сповзла з крісла, ноги підкашювалися, я взяла халат і поповзла вздовж стінок до палати, лежати не могла, сходила в душ, день був зіпсований!

Прикро було, що все так грубо починалося, що навіть не посміхнулася, не привіталася, сказала, що лежати мені тут до липня, тому що термін не правильно поставили, сльози лилися з очей, хотіла втекти додому, хотіла їсти, хотіла до мами і телефон був поза зоною дії... Ірина мене заспокоювала, їй теж не солодко довелося.

Увечері прийшли мама з татом, принесли мені салат і курячий бульйон, я все мамі розповіла, ми разом ще раз поплакали, але куди вже діватися? Потім з Єкатеринбурга в 20:30 приїхав чоловік, з ним ще поговорили, він мені польові квіточки щодня дарував, так, кожен день приходив... Після 9:00 не знала чим себе зайняти, на новому місці все не так і час повільніше біжить.


Сонечка після огляду довго не ворочалася, але потім всю ніч я ворочалася.

Четвер, 19 червня 2008

Вранці о 6:00 треба було здавати аналізи: кров, сечу, до 7:00 приходила чергова акушерка, ставила уколи (кому що призначать, В6 - вітамін обов 'язково всім), мірила тиск, температуру, потім всі повинні були привести себе, своє ліжко і палату в порядок, в 8:00 був лікарський обхід. До цього обходу всі вагітні повинні були лежати на ліжках з оголеним животом, запитаннями і готовими відповідями по самопочуттю. О 9:00 сніданок, потім крапельниці або вільний час. Якщо вени не дуже добре промацуються, ставлять - катетер, для пологів треба одну хорошу вену зберегти. Олена Валеріївна відмінно ставила крапельниці і добре брала кров з вени, завжди з посмішкою, теплотою і розумінням відповідала на запитання, підтримувала. У цей день мені все ще хотілося додому.

Дзвонила сестрі (вона медсестра) - консультувалася з приводу термінів пологів, вираховували, потім братові (він гінеколог) - з приводу таблеток і уколів... Начебто все як треба, значить буду себе налаштовувати на пологи в строк! О 12:30 був обід, з 'їла друге. Потім з Наталією ми відпочивали під крапельницями, слухаючи музику і базікаючи ні про що. Прибирання в палатах і туалеті проводили двічі на день.

О 16:00 був південь, нам давали яблуко, чай і булочку. Потім все йшло своєю чергою... Чоловік приїхав, привіз новий журнал "Ручної роботи" і "Матусиній школи" - вже не так сумно...

Увечері давали кефір. Дівчата біля туалету лаялися: поєднаний санвузол, в душі довго миються, черга...


П 'ятниця, 20 червня 2008

День почався як зазвичай, сьогодні до обіду додому відпустили двох дівчат (з терміном 40 тижнів). Ще новенька прийшла, отримала речі, одяглася, посиділа трохи в холі і додому пішла, вона вже не один раз так приходить. На вулицю не відпускають, бродимо цілими днями по коридору. Наталія страшилки розповідає: є у неї "подруга" з "поганим оком", подивиться на вагітну - обов 'язково що-небудь трапиться і дитина вмирає.

Цілий день у листочок записувала: скільки рідини випила, скільки вилила, коліно-ліктьове положення приймала.

Субота, 21 червня 2008

Вранці нас криком: "На уколи!" не будили, бо була зміна Ольги Миколаївни Баранової. Вона нас ніколи не будила, хіба тільки на лікарський обхід. Сьогодні прийшла: "Дівчатка спіть, тільки поверніться на бочок, я вам викільник поставлю..." Ще вона говорила, що слово вагітної - це закон, що вагітна хоче, те і треба робити; якщо хочеш швидше народити - з чоловіком сексом займися! Увечері вона відпустила Риту (вона вже 2 тижні лежала тут) додому до ранку.

Ольга Миколаївна найкраща акушерка в цьому пологовому будинку. Добра, хороша, завжди в ній оптимізм дихає, зі складних ситуацій вихід знаходить, не кричить, терпляча. Приходить до нас і на душі відразу гарніє, стільки в ній позитивної енергії!

Неділя, 22 червня 2008

Антона попросила, що б він мені приніс "шматочок літа"... Приходила нова акушерка 4 рази не могла мені потрапити у вену, щоб поставити крапельницю, витикала всі руки, навіть вену, яку я берегла... Наталя, округливши очі, пішла відразу вмиватися, коли повернулася, я вже лежала з крапельницею, їй сказала, що і до неї зараз прийдуть, вона знову пішла в туалет.


Антон приніс мені літо!!!!! Маленький гриб - масляна, запах чудовий, лісовий! Настрій 100%!

У Наталії під час сонгодини чоловік прийшов, чекав її під вікном, вона в цей час з крапельницею лежала, він пішов і під ялинкою ліг і заснув!

Увечері я і Рита почали спілкуватися. Ми стояли і розмовляли біля відкритого вікна, йшов грибний дощ, дув вітерець, пахло мокрим асфальтом, гримів грім і виблискувала блискавка, а потім дощ закінчився, виглянуло яскраве сонце і з 'явилася веселка!

А потім мені привезли смажених ротонів (болотяна риба - хижак) і ми з дівчатами поласували!

Понеділок, 23 червня 2008

Перед сніданком мені сказали підійти на огляд. Я себе налаштувала на благополучний результат, розслабитися на цьому кріслі і все пройде без болю, так і вийшло. Ніна Іванівна в хорошому настрої. Після огляду сказала, що родові шляхи розкрилися, якщо до середовища не пику, будемо проколювати бульбашку. Я навіть застрибала від радості, всіх давай обіймати! Це означає, мені не треба до липня тут лежати! Прибігла в їдальню, на радощах навіть їсти не могла, поки не заспокоїлася. З цього дня подумки готувала себе до пологів. Ах, так! Дівчата, як родові шляхи у мене розкрилися? Я щоразу як відпочивати лягала, представляла родові шляхи спочатку - клацанням, потім як Сонечка просувається, потім саме розширення і, нарешті, закінчення пологів.
Увечері Ріті привезли торт і ми всією нашою компанією: Наташа, Наташа, я, Оля, Марина, Ірина, Айгуль, Рита, його з 'їли!


Потім повз вікна небіжчика везли на каталці, поруч з пологовим будинком морг знаходиться, - "Там, де закінчується життя - починається нове!". Я тоді подумала: завтра обов 'язково нова людина народиться.

Вівторок, 24 червня 2008

Вранці прийшла Ніна Іванівна і сказала, що 25 червня відключать воду, тому всіх з першого поверху відпустять додому. Я засмутилася, оскільки хотіла народити 25 червня в середу. Подзвонила додому, попросила привезти 2 каністри води. З дівчатами ми в холі ввечері зібралися, я музику включила, спочатку ми її просто слухали, потім я їм в гру запропонувала зіграти, потім трохи потанцювала, потім вирішила подзвонити в ЖКГ, попросити, щоб планове відключення води з 25 перенесли на 26 червня, тому що тут багато породіль в середу збираються народжувати! Але...

Середа, 25 червня 2008

Нас все-таки відправили додому, ці дві каністри я назад додому відвезла! Не планувала я так рано приїхати додому, сумувала за пологовим будинком, подумки готувалася до пологів, завтра чекав новий день - день народження моєї дівчинки!

Четвер, 26 червня 2008

Вранці сказала своїй маляті: "Через 5 днів повернемося додому, а сьогодні треба постаратися!", і нас тато повіз назад у пологовий будинок.

Пологовий будинок. Обхід. Ніна Іванівна запитала, чи готова я? Я сказала, що так. Поснідала, зібрала речі в пакети, щоб переїхати на другий поверх. Боялася проколювати бульбашку. На кріслі Ніна Іванівна ще раз подивилася, потім якийсь зволіканням-гачком зачепила, і побігла рідина. Потім зробили клізму з двох літрів води, поки я ходила вздовж кімнати 20 хвилин, подзвонив чоловік, я сказала, що все в порядку, все як зазвичай, а самій треба було вже на "горщик". Потім вимилася, одягла чисту сорочку, чистий халат і піднялася на другий поверх.

Другий поверх - це раніше здавалося щось не досяжне, нас сюди не пускали, тут чулися дитячі крики, мої речі поставили біля родової.

Я пройшла до кушетки, вікна в родовій ще були відкриті, можна було бачити макушки сосен, дув вітерець, пахло лісом, птахи щось щебетали, внизу розмовляли чиїсь родичі, на ялинці були прив 'язані кулі - привітання з народженням дитини для однієї молодої матусі... Мене подивилися на кріслі, поставили укол В6, хлористий, кинуло в жар, відпустило, через деякий час сходила в туалет, потім бродила по родовій, все розглядала. У сусідню родову привели ще одну породіллю.

З 11:00 почав нити низ живота, поставили крапельницю, сказали, що це глюкоза. Лежати було нестерпно, попросилася встати, з крапельницею ходила, краще б лежала, біль посилювалася. При посиленні болю, присідала на качку, навпочіпки, дихала глибоко. На підвіконні задзвонив телефон - це Антон, скажу, що в родовий - приїде, краще промовчу. Сказала, що сплю (знову сильна сутичка), він ні про що не здогадався, сказала, що подзвоню ввечері. Сутички посилювалися, лягла на кушетку, ні з ким було поговорити, іноді приходили санітарка, акушерка або лікар, подивитися мій стан. Я не кричала, не стогнала, терпіла... Потім, щоб полегшити стан, почала вигадувати дихальну гімнастику (ніде цьому не навчали): робила глибокі вдихи і видихи між сутичками, під час сутичок частішала дихання, на більш сильній сутичці робила дуже глибокий вдих і такий же видих, намагалася виштовхнути доньку, вона допомагала мені, а я їй. Знову подумки уявляла, як вона рухається родовими шляхами і як народжується! Ставало набагато легше.

Прийшла Ніна Іванівна, мені допомогли встати, помутилося в очах, мало не впала, з цією крапельницею рухатися не могла толком, пройшла до крісла, мене запитали: "Як народжувати - то будеш?". Я вже пошепки: "Я пику, у мене все вийде".... Розкриття йшло успішно, було самотньо лежати, в сусідній палаті дівчина постанувала, покрикувала... А я терпіла, мама говорила - терпіти, тому що лікарі не люблять, коли кричать.

О 15:00 мені захотілося в туалет за великим, я знала, що потуги почалися, покликала акушерку Наталію Євгенівну, вона прийшла, почала мене вчити правильно тужитися:розслабся, вдих глибокий, щосили виштовхуй, що в тобі є, наче в туалеті по великому, - тричі тужитися на одному диханні, потім видих і знову глибокий вдих - тричі тужитися на одному диханні - видих. Потім вона пішла, я стоячи тренувалася - простіше. Заметушилися, лікарі прийшли: дитячий, мій лікар, дві дитячі медсестри, дві акушерки. Мене перевели на крісло, сказали, щоб волосся розпустила, уперлася ногами в опору, руками трималася за спеціальні ручки на кріслі, увімкнули лампи, підкотили столик з інструментами, прийшла санітарка Катя.

Катя дуже хороший чоловічок, всі пологи мене за руку тримала, підбадьорювала, та й взагалі, поки в пологовому будинку лежала, вона мене багато чому навчила, у неї самої дві дівчинки. Потім по команді тужилася, по команді відпочивала, виходило погано - все в обличчя. Наталія Євгенівна говорила, що себе шкодую... Потім 10 хвилин лежала одна, всі пішли в сусідню родову, потім знову почалося. Наталія Євгенівна сказала, щоб не було розривів - трохи розріже статеву щілину, було не боляче. Вирішили мені допомогти, лікар Тетяна Михайлівна почала якось незрозуміло тиснути на живіт, Ольга Миколаївна тиснула в області ребер, я тужилася, потім вони вирішували, хто буде надавати, у мене вже почалася чергова потуга, я про це сказала, Тетяні Михайлівні довелося піти, я ще постаралася і народилася голова, потім ще трохи... доньку стрімко витягли, перерізали пуповину, вона була вся в чомусь білому і сама біленька, понесли на столик для немовлят, вона закричала. Перший крик моєї малятка - цього не описати словами, це щось згори! На годиннику було 16:40.

Після мене народила порожня, і мені зашивали те, що розрізали, болю не було, почуття полегшення, радості. Серце співало від того, що стала мамою, що донька народилася благополучно (незважаючи на обвиття пуповиною і оцінкою за шкалою Апгар в 6-7 балів), що сонце у вікно світило, погода була хороша і люди хороші мене оточували, ніхто вдома ще не знав: я мама і у них з 'явилася у кожного своя нова роль...

Мене переклали на каталку і вивезли в коридор, в родовій лежала моя дочка і кричала, в сусідній родовій кричала дівчина, а мені було холодно, на животі холодна грілка, ноги трохи стирчать з під ковдри... Дзвоню чоловікові, абонент поза зоною дії - їде додому, дзвоню додому, слухавку бере сестра, кажу, що народила доньку: зростом 54 см, вагу 3780 - не повірили, в лікарню подзвонили...

Мама потім розповідала: "Любаша, сказала, що ти народила, ми спочатку не повірили, думали, що пожартувала, як завжди, вирішили в лікарню зателефонувати... Потім з татом в кімнату пішли, на диван сіли: я плачу, він сміється, що робити не знаємо - ось бабусею і дідусем стали! Коля - зять в магазин побіг "....

У мене вже телефон розривався від привітань і смсок. А чоловік досі не знав, що він татом став, хоча найбільше в житті цього хотів!!!

Через дві години мене перевели в палату 206, сказали хвилин 10 на животі полежати, потім дочку принесли, я її погодувала, вона заснула, я сходила в душ, повечеряла. А в цей час чоловік зійшов з поїзда, пішов як зазвичай на зупинку, щоб приїхати до мене, йому його сестра подзвонила, привітала з народженням доньки - у нього перед очима все попливло, сльози з очей, ноги підкашляються, що робити далі? Так мій чоловік останнім дізнався, що став батьком!

Увечері приїхала моя сім 'я до мене і Сонечки, і всі були щасливі... Небо блакитно-жовто-рожеве укутало землю, пливли хмари, чіпляючись за макушки сосен, світ був розфарбований в мільйони квітів. За вікном пахло влітку...

P.S. Найголовніше - самоналаштування, віра в себе! Мені народжувати сподобалося і враження залишилися тільки хороші!

Пабліш Чарт