Податок на депозити в Україні

Податок на депозити в Україні

У липні 2014 року президент підписав законопроект № 401 "Про внесення змін до ПК", який змінив порядок оподаткування прибутку з депозитів. Розглянемо детальніше новий порядок розрахунків.

Трохи історії

Вперше банки про податок на вклади заговорили ще в 2010 році. Називалися різні цифри, але в ПК прописали 5%, якими обкладалися вклади, що перевищують 200 тис. грн. Наступного разу податок на депозити переглядали 2012 року. Ставку не змінили, оскільки це було загрожує погіршенням соціальної політики.


Зміни 2014-2015 років

Податок на депозит 2014 року вніс кардинальне нововведення: банки стали податковими агентами. Утримання здійснюються в момент нарахування відсотків. Тепер банки щомісяця перераховують до бюджету утримані суми без розшифровки за вкладниками, сумами вкладів і нарахованими доходами. Це робиться з метою збереження банківської таємниці. Самим платникам податків у декларації потрібно буде відображати тільки інвестиційний прибуток. Податок на депозити в Україні в 2014 році становив 15%, які утримувалися з суми вкладу, що становить менше 17 прожиткових мінімумів (19,99 тис. грн.). Нова схема поширювалася на всі доходи, нараховані після 01.08.14. Найбільше "постраждали" вкладники, у яких після зазначеної дати закінчувався термін дії договору: утричі збільшився податок на депозит. Відгуки вкладників підтверджують, що навіть спроби достроково розірвати договір успіхом не увінчалися. Банки відразу урізали процентну ставку.

Принципи оподаткування

Цього разу під приціл потрапили: відсотки за депозитами, поточними рахунками, сертифікатами та вкладами в кредитні спілки, пайові фонди, дохід, що виплачується КУА. У разі дострокового розірвання договору банк перераховує суму податку, а відсоткова винагорода зменшує до мінімуму. У грошовому вираженні клієнт змін практично не помічає. Щоб зрозуміти, скільки вкладникам доведеться перераховувати в бюджет, розглянемо простий приклад.

Клієнт вклав 20 тис. грн під 22% річних з виплатою відсотків наприкінці терміну. Тобто до завершення терміну дії договору банк нарахують: 20 х 0,22 = 4,4 тис. грн. З цієї суми 660 грн. (4,4 х 0,15) будуть утримані та перераховані до бюджету. Клієнту на рахунок надійдуть початкові 20 тис. грн і 3,74 тис. грн як процентний дохід.

У законі відсутня лазівка, що дозволяє уникнути сплати цих відсотків.

Невиправдані очікування

Передбачалося, що новий податок на депозити в Україні на попит практично не вплине, оскільки в країні відсутнє альтернативне джерело доходу. Однак з 2016 року громадяни України почали платити 18% ПДФО і 1,5% у вигляді військового збору. Оскільки відсотковий дохід від депозитів включається до оподатковуваної бази, то він також оподатковується ПДФО та військовим збором.

Відтік капіталу

Сьогодні експерти говорять про те, що якщо скасувати податок на депозити в Україні, то клієнти почнуть нести кошти в банківський сектор. Як додатковий стимул рада НБУ рекомендує КМУ збільшити гарантовану суму вкладу. Останній раз такий захід приймався в 2012 році, коли максимальний страховий внесок був збільшений з 150 тис. грн до 200 тис. грн., або 25 тис. доларів. Зважаючи на інфляцію гривні сьогодні ця сума еквівалентна 7,69 тис. у. е.


Податок на депозити в 15% був введений в 2014 році. Спочатку передбачалася прогресивна шкала, але спершу прийняли ставку 15%, в 2015 році збільшили її до 20%, а в 2016 році знизили до 18%. Таким чином, скасування податку має прискорити приплив капіталу в банківський сектор. Сьогодні фіскальне навантаження на депозит становить 19,5%.

Чи так це насправді?

Чинні сьогодні ставки оподаткування роблять депозити практично "нульовими" за прибутковістю, оскільки середній відсоток прибутковості становить 14-15%, які не перевищують рівень інфляції 2016 року. З економічної точки зору доцільніше оподатковувати доходи під час стабільності банківського ринку. Але в Україні двигуном реформ є частіше криза. І введений податок на відсотки за депозитами допоміг запобігти фінансовій катастрофі. До держбюджету надійшло 2 млрд грн у 2014 році і ще 8 млрд грн у 2015-му. Хоча за попередніми підрахунками планувалося поповнення бюджету на 0,5 млрд на місяць.

Погіршував ситуацію і загальний економічний фон: банкрутство банків, вкладники яких змушені були забирати свої 70 млрд грн через Фонд гарантування вкладів, і триразове знецінення гривні. Масовий відтік капіталу з банків можна було зупинити тільки адміністративними обмеженнями.

Трохи статистики

Збільшений податок на депозити також вплинув на відтік капіталу. У 2015 році, після зміни ставки до 20%, сума заощаджень в українських банках скоротилася на 36%: з 198 млрд грн до 163 млрд грн. Потім спостерігалося поступове відновлення депозитних вкладів. Вже в 2016 році українці інвестували 193 млрд грн., з яких 73 млрд припадає на "" Приватбанк "", а за перший квартал 2017 року - 202 млрд грн. На жаль, більше 81% депозитів залучаються на термін до 6 місяців, що загрожує кризою миттєвої ліквідності.

Середня ставка за гривневими депозитами становить 15%. Прогноз споживчих цін на 2017 рік становив 11%. Враховуючи відсутність дефляції в червні, рівень інфляції може досягти 14%. У такому разі реальна прибутковість депозитів (після того як буде вирахувано податок на депозити) обнуляється. Те ж саме стосується валютних ставок. У середньому банки залучають доларові депозити під 4,1% річних. Якщо реальний рівень інфляції складе 14%, а девальвації - 10%, то прибутковість внеску стане нульовою.

В умовах відсутності фондового ринку та недержавних ПФ на українському ринку депозити є фактично єдиним інструментом залучення коштів населення.

Чи зможе скасування оподаткування стимулювати приплив капіталу?

Сьогодні вкладники оцінюють банківські продукти за рівнем інфляції та надійності банку. В умовах системної нестабільності вкладників буде небагато. Якщо держава скасує податок на депозити, то у населення з 'явиться додатковий фактор вибору, але не основний.


Звільняючи депозити від оподаткування, держава як би показує, яким чином в країні можна заробляти гроші. У країнах ЄС держава забирає близько 40% доходу від вкладів у вигляді податків, у Швейцарії ставки взагалі негативні. На тлі з довірою вкладників до банків така система тільки стимулює приплив капіталу. Крім того, європейцеві, щоб здійснити велику покупку, потрібно провести суму через фінансовий моніторинг. У такій ситуації простіше тримати гроші в банку під мізерним відсотком, щоб потім не звітувати перед податковою.

Якщо проаналізувати надходження до держбюджету, вийде, що суми, що перераховуються у вигляді ПДФО, практично співставні з надходженнями у вигляді податку на прибуток. Однак дохідну частину бюджету формує ПДВ. Держава поки що не довіряє населенню. Податковими агентами є роботодавець при виплаті зарплати, нотаріус при продажу нерухомості і банк при виплаті процентного доходу. Жоден з перерахованих суб 'єктів робити цього не зобов' язаний, але і жоден з них не зможе втекти від податкової.

Варіанти вирішення проблеми

Якщо вже Україна прагне до європейської спільноти, то і фіскальну політику слід будувати за європейськими стандартами. Щоб платники податків самостійно декларували свої доходи і платили податки з усіх надходжень, у тому числі від угод на ринку цінних паперів, ставки податку повинні бути максимально уніфікованими.

Дотримуючись досвіду зі США, держава може встановити перелік витрат, на які можна зменшити дохід у момент декларування. До подібних витрат можна відносити витрати на навчання, лікування, оздоровлення, перекваліфікацію, енергозбереження тощо. Зараз діє інша схема: якщо платник податку має підстави для зменшення суми податку, він спочатку нараховує та сплачує повну суму збору, а потім подає заяву на відшкодування переплати. Причому в ЄС механізм нарахування поширюється як на сім 'ю, так і як окремого платника податків.

У такій системі податок на вклади стане одним зі зборів на пасивні операції, і кожен платник податків зможе вибирати джерела для інвестування виходячи зі своїх пріоритетів.